На допомогу педагогу-організатору

КОНЦЕПЦІЯ

НАЦІОНАЛЬНО-ПАТРІОТИЧНОГО ВИХОВАННЯ

ДІТЕЙ ТА МОЛОДІ

ВСТУП

Сьогодні Українська держава та її громадяни стають безпосередніми учасниками процесів, які мають надзвичайно велике значення для подальшого визначення, першою чергою, своєї долі, долі своїх сусідів, подальшого світового порядку на планеті. В сучасних важких і болісних ситуаціях викликів та загроз і водночас великих перспектив розвитку, кардинальних змін у політиці, економіці, соціальній сфері пріоритетним завданням суспільного поступу, поряд з убезпеченням своєї суверенності й територіальної цілісності, пошуками шляхів для інтегрування в європейське співтовариство, є визначення нової стратегії виховання як багатокомпонентної та багатовекторної системи, яка великою мірою  формує майбутній розвиток Української держави.

Серед виховних напрямів сьогодні найбільш актуальними виступають патріотичне, громадянське виховання як стрижневі, основоположні, що відповідають як нагальним вимогам і викликам сучасності, так і закладають підвалини для формування свідомості нинішніх і прийдешніх поколінь, які розглядатимуть державу (patria) як запоруку власного особистісного розвитку, що спирається на ідеї гуманізму, соціального добробуту, демократії, свободи, толерантності, виваженості, відповідальності, здорового способу життя, готовності до змін.

Інтеграційні процеси, що відбуваються в Україні, європоцентричність, пробудження громадянської і громадської ініціативи, виникнення різних громадських рухів, розповсюдження волонтерської діяльності, які накладаються на технологічну і комунікативну глобалізацію, міграційні зміни всередині суспільства, ідентифікаційні і реідентифікаційні процеси в особистісному розвитку кожного українця, відбуваються на тлі сплеску інтересу і прояву патріотичних почуттів і нових ставлень до історії, культури, релігії, традицій і звичаїв українського народу.

Тому нині, як ніколи, потрібні нові підходи і нові шляхи до виховання патріотизму як почуття і як базової якості особистості. При цьому потрібно враховувати, що Україна має древню і величну культуру та історію, досвід державницького життя, які виступають потужним джерелом і міцним підґрунтям виховання дітей і молоді. Вони уже ввійшли до освітнього і загальновиховного простору, але нинішні суспільні процеси вимагають їх переосмислення, яке відкриває нові можливості для освітньої сфери.

В основу системи національно-патріотичного виховання покладено ідею розвитку української державності як консолідуючого чинника розвитку українського суспільства та української політичної нації. Важливу роль у просвітницькій діяльності посідає відновлення історичної пам'яті про тривалі державницькі традиції України.

Серед них Київська Русь, Велике князівство Литовське, Військо Запорозьке, Гетьманщина, Українська Народна Республіка, Гетьманат Павла Скоропадського, Західноукраїнська Народна Республіка, Карпатська Україна та інші українські визвольні проекти. На особливу увагу заслуговує формування української політичної культури в часи Речі Посполитої та Австро-Угорщини, нове осмислення ролі Кримського Ханату як держави кримськотатарського народу, включно з тривалим воєнним протистоянням і плідною військовою та культурною співпрацею.

Особливого значення набуває ознайомлення з історією героїчної боротьби українського народу за державну незалежність протягом свого історичного шляху, зокрема у ХХ-ХХІ століттях це ОУН, УПА, дисидентський рух, студентська Революція на граніті, Помаранчева революція, Революція Гідності.

Важливим завданням є розгляд порівняльно-історичних відомостей про переривання державності в інших європейських країнах, які сьогодні представлені потужними європейськими націями. Спеціального розгляду потребують історичні обставини, що призводять до переривання державницької традиції.

Разом із тим, національно-патріотичне виховання не повинно прищеплювати ідеї культурного імперіалізму, тобто способу споглядання світу лише очима власної культури.  Ця Концепція виходить з ідеї об’єднання різних народів, національних та етнічних груп, які проживають на території України, довкола ідеї української державності, українського громадянства, що виступають загальними надбаннями, забезпечують їхній всебічний соціальний та культурний розвиток. Українська держава заперечує будь-які форми дискримінації, підтримуючи всі мови і культури, що зазнали такої дискримінації в часи колоніальної залежності України.

На жаль, до сьогодні українська освіта не мала переконливої і позитивної традиції, досвіду щодо виховання патріотизму в дітей та молоді, у попередні часи боялися взагалі терміну “національний”, а “патріотичне виховання” сприймали винятково в етнонародному або неорадянському вимірі.

Протягом останніх десятиліть було розроблено низку концепцій:

Концепція національної системи виховання (1996);

Концепція національно-патріотичного виховання (2009);

Концепція Загальнодержавної цільової програми патріотичного виховання громадян на 2013-2017 рр.;

Концепція громадянської освіти та виховання в Україні (2012).

Проте жодна з них не була розгорнута і не втілилася в конкретні кроки з реалізації через зміну векторів розвитку держави і, відповідно, освітньої політики, через різні погляди правлячих еліт на ідеологію і напрями розвитку освіти.

На сучасному етапі розвитку України, коли існує пряма загроза  денаціоналізації, втрати державної незалежності та потрапляння у сферу впливу іншої держави, виникає нагальна необхідність переосмислення зробленого і здійснення системних заходів, спрямованих на посилення патріотичного виховання дітей та молоді – формування нового українця, що діє на основі національних та європейських цінностей:

-         повага до національних символів (Герба, Прапора, Гімну України);

-         участь у громадсько-політичному житті країни;

-         повага до прав людини;

-         верховенство права;

-         толерантне ставлення до цінностей і переконань представників іншої культури, а також до регіональних та національно-мовних  особливостей;

-         рівність усіх перед законом;

-         готовність захищати суверенітет і територіальну цілісність України.

Відтак, враховуючи всі обставини, виникає гостра потреба у розробленні концепції, яка б визначала нову стратегію цілеспрямованого і ефективного процесу виховання суб’єкта громадянського суспільства, громадянина-патріота України.

1. Мета та завдання національно-патріотичного виховання дітей та молоді

Національно-патріотичне виховання дітей та молоді – це комплексна системна і цілеспрямована діяльність органів державної влади, громадських організацій, сім’ї, освітніх закладів, інших соціальних інститутів щодо формування у молодого покоління високої патріотичної свідомості, почуття вірності, любові до Батьківщини, турботи про благо свого народу, готовності до виконання громадянського і конституційного обов’язку із захисту національних інтересів, цілісності, незалежності України, сприяння становленню її як правової, демократичної, соціальної держави. Найважливішим пріоритетом національно-патріотичного виховання є формування ціннісного ставлення особистості до українського народу, Батьківщини, держави, нації.

Патріотичне виховання – складова національного виховання,  головною метою якого є становлення самодостатнього громадянина-патріота України, гуманіста і демократа, готового до виконання громадянських і конституційних обов’язків,  до успадкування духовних і культурних надбань українського народу, досягнення високої культури взаємин. Воно сприяє єднанню українського народу, зміцненню соціально-економічних, духовних, культурних основ розвитку українського суспільства і держави. 

Складовою частиною патріотичного виховання, а в часи воєнної загрози – пріоритетною, є військово-патріотичне виховання, зорієнтоване на формування у молодої особи готовності до захисту Вітчизни, розвиток бажання здобувати військові професії, проходити службу в Збройних Силах України як особливому виді державної служби. Його зміст визначається національними інтересами України і покликаний забезпечити активну участь громадян у збереженні її безпеки від зовнішньої загрози. Робота з військово-патріотичного виховання учнівської молоді має проводитися комплексно, в єдності всіх його складників спільними зусиллями органів державного управління, а також освітніх закладів, сім'ї, громадських організацій та об’єднань, Збройних Сил України, інших силових структур.

Системна організація військо-патріотичного виховання молоді має бути спрямована на підготовку її до оволодіння військовими професіями, формування психологічної та фізичної готовності до служби в Збройних Силах, задоволення потреби підростаючого покоління у постійному вдосконаленні своєї підготовки до захисту Вітчизни.

Мета патріотичного виховання конкретизується через систему таких виховних завдань:

-         утвердження в свідомості і почуттях особистості патріотичних цінностей, переконань і поваги до культурного та історичного минулого України;

-         виховання поваги до Конституції України, Законів України, державної символіки;

-         підвищення престижу військової служби, а звідси - культивування ставлення до солдата як до захисника Вітчизни, героя;

-         усвідомлення взаємозв’язку між індивідуальною свободою, правами людини та її патріотичною відповідальністю;

-         сприяння набуттю дітьми та молоддю патріотичного досвіду на основі готовності до участі в процесах державотворення, уміння визначати форми та способи своєї участі в життєдіяльності громадянського суспільства, спілкуватися з соціальними інститутами, органами влади, спроможності дотримуватись законів та захищати права людини, готовності взяти на себе відповідальність, здатності розв’язувати конфлікти відповідно до демократичних принципів;

-         формування толерантного ставлення до інших народів, культур і традицій;

-         утвердження гуманістичної моральності як базової основи громадянського суспільства;

-         культивування кращих рис української ментальності – працелюбності, свободи, справедливості, доброти, чесності, обережного ставлення до природи;

-         формування мовленнєвої культури;

-         спонукання зростаючої особистості до активної протидії українофобству, аморальності, сепаратизму, шовінізму, фашизму.

2. Принципи патріотичного виховання

Патріотичне виховання спирається на загальнопедагогічні принципи виховання, такі як дитиноцентризм, природовідповідність, культуровідповідність, гуманізм, врахування вікових та індивідуальних особливостей. Водночас патріотичне виховання має власні принципи, що відображають його специфіку. Серед них:

- принцип національної спрямованості, що передбачає формування національної самосвідомості, виховання любові до рідної землі, українського народу, шанобливого ставлення до його культури; поваги до культури всіх народів, які населяють Україну; здатності зберігати свою національну ідентичність, пишатися приналежністю до українського народу, брати участь у розбудові та захисті своєї держави;

- принцип самоактивності й саморегуляції забезпечує розвиток у вихованця суб’єктних характеристик; формує здатність до критичності й самокритичності, до прийняття самостійних рішень; виробляє громадянську позицію особистості, почуття відповідальності за її реалізацію в діях та вчинках;

- принцип полікультурності передбачає інтегрованість української культури в європейський та світовий простір, створення для цього необхідних передумов: формування в дітей та учнівської молоді відкритості, толерантного ставлення до відмінних ідей, цінностей, культури, мистецтва, вірувань інших народів; здатності диференціювати спільне і відмінне в різних культурах, спроможності сприймати українську культуру як невід’ємну складову культури загальнолюдської;

- принцип соціальної відповідності обумовлює потребу узгодження змісту і методів патріотичного виховання з реальною соціальною ситуацією, в якій організовується виховний процес, і має на меті виховання в дітей і молоді готовності до захисту вітчизни та ефективного розв’язання життєвих проблем;

- принцип історичної і соціальної пам’яті спрямований на збереження духовно-моральної і культурно-історичної спадщини українців та відтворює її у реконструйованих і осучаснених формах і методах діяльності;

  - принцип міжпоколінної наступності, який зберігає для нащадків зразки української культури, етнокультури народів, що живуть в Україні.

3. Шляхи реалізації патріотичного виховання дітей та молоді 

3.1. Удосконалення нормативно-правової бази патріотичного виховання молоді:

–  підготовка нормативно-правових документів з питань національно-патріотичного виховання молоді, внесення відповідних змін до законодавства;

–  розроблення державних і громадських заходів з інформаційної безпеки, спрямованих на запобігання негативним наслідкам впливу інформаційної війни;

–  розроблення порядку державного фінансування заходів, спрямованих на національно-патріотичне виховання молодих людей;

–  підготовка комплексної програми військово-патріотичного виховання та нормативно-методичного забезпечення її реалізації з метою виховання здорового підростаючого покоління, готового захищати національні інтереси та територіальну цілісність України;

–  вироблення науково-теоретичних і методичних засад
патріотичного виховання молоді: включення проблематики патріотичного виховання молоді до дослідницьких програм та планів наукових і навчальних закладів (через світову історію можна показати, як державність поновлювали інші народи, зокрема чехи та поляки; через зарубіжну літературу показати, як ці народи утверджували свою ідентичність; через дисципліни природничо-наукового циклу  розкрити здобутки українців у науці і техніці, якими слід пишатися, бо тільки цілісна і системна картина гарантуватиме осягнення мети Концепції);

– вивчення потреб молоді, зокрема шляхом проведення соціологічних досліджень;

–  забезпечення активної участі сім’ї та родини в розвитку фізичного і морального здорової , патріотично налаштованої зростаючої особистості.

3.2. Діяльність органів державної влади та місцевого самоврядування у сфері національно-патріотичного виховання:

–  проведення заходів, спрямованих на реалізацію патріотичного виховання у закладах системи освіти, культури, спорту;

–  підтримка та сприяння волонтерським проектам, іншої громадської діяльності та самоорганізації українських громадян, спрямованої на заохочення молоді до благодійних соціальних, інтелектуальних та творчих ініціатив і проектів на благо України;

–  створення умов для популяризації кращих здобутків національної культурної і духовної спадщини, героїчного минулого і сучасного українського народу, підтримки професійної і самодіяльної творчості;

–       активне залучення до патріотичного виховання дітей та молоді - учасників бойових дій на Сході України, членів сімей Героїв Небесної Сотні, бійців АТО та їхніх сімей, діячів сучасної культури, мистецтва, науки, спорту, які виявляють активну громадянську і патріотичну позицію;

–       залучення молоді до участі у збереженні і підтримці єдності українського суспільства, у громадському русі задля громадянського миру і злагоди;

–       сприяння спортивній і фізичній підготовці, спрямованій на утвердження здорового способу життя молодих громадян з урахуванням принципів національно-патріотичного виховання;

–       налагодження співпраці з військовими формуваннями України як мотивація готовності до вибору військових професій;

–        сприяння роботі клубів за місцем проживання, центрів патріотичного виховання та інших громадських організацій, які здійснюють патріотичне виховання молоді;

 - активізація виховної роботи з дітьми та молоддю засобами всеукраїнської дитячої військово-патріотичної гри “Сокіл” (“Джура”);

–        удосконалення підготовки та перепідготовки кадрів, які займаються питаннями національного і патріотичного виховання дітей та молоді в системі освіти, культури, спорту.

3.3.     Співпраця органів державної влади та органів місцевого
самоврядування з громадянським суспільством:

–   активне залучення до національно-патріотичного виховання дітей та молоді дитячих і молодіжних громадських організацій (об’єднань),  використання їхнього досвіду, потенціалу, методів роботи у вихованні патріотів України;

–  організаційна та фінансова підтримка на конкурсній основі програм, проектів громадських організацій, спрямованих на національно-патріотичне виховання дітей та молоді;

–  долучення батьківської громадськості до популяризації кращого досвіду патріотичного виховання;

–  посилення громадського контролю за діяльністю органів виконавчої влади стосовно національно-патріотичного виховання молоді.

 3.4   Інформаційне забезпечення національно-патріотичного виховання дітей та молоді:

–  організація у теле-, радіопрограмах, Інтернет-ресурсах та в друкованій пресі постійно діючих рубрик, що популяризують українську історію, боротьбу українського народу за незалежність, мову та культуру, досвід роботи з національно-патріотичного виховання різних соціальних інституцій; підтримка україномовних молодіжних засобів масової інформації;

–  запобігання пропаганді в засобах масової інформації культу насильства, жорстокості й бездуховності, поширення порнографії та інших матеріалів, що суперечать загальнолюдським та національним духовним цінностям, заперечують суверенність Української держави;

–  виробництво кіно- і відеофільмів, підтримка видання науково-популярної, наукової, художньої літератури національно-патріотичного спрямування;

–  підготовка інформаційної та науково-популярної літератури для батьків з питань патріотичного виховання дітей та молоді у сім’ї; висвітлення у засобах масової інформації кращого досвіду родинного виховання;

–  здійснення заходів щодо розширення фактографічної бази історичних подій, публікація розсекречених архівних документів, видання історичної науково-популярної літератури, довідкових матеріалів про здобутки України за роки незалежності, книг патріотичної спрямованості.

Процес патріотичного виховання дітей і молоді повинен мати випереджувальний характер, відповідати віковим і сенситивним періодам розвитку дитини та особистісним характеристикам.

Етапи впровадження національно-патріотичного виховання дітей та молоді

На першому етапі (2015 р.) планується :

- створення нормативно-правового підґрунтя, інформаційно-методичного забезпечення для здійснення національно-патріотичного виховання дітей та молоді;

- створення Центру патріотичного виховання у підпорядкуванні Міністерства освіти і науки України;

- створення інформаційного ресурсу, присвяченого національно-патріотичній тематиці.

 На другому етапі (2016-2017 pp.) передбачається:

- розроблення програм, навчально-методичних посібників з предметів гуманітарно-соціального спрямування для дошкільних, загальноосвітніх, позашкільних та вищих освітніх закладів, спрямованих на патріотичне виховання дітей та молоді;

- підготовка та видання науково-методичних посібників і методичних рекомендацій з організації виховних заходів, роботи клубів, центрів патріотичного виховання.

На третьому етапі (2018- 2019 рр.) забезпечується :

- проведення моніторингу системи патріотичного виховання дітей та молоді за допомогою соціологічних опитувань, анкетування, психологічного тестування;

- проведення науково-методичних конференцій, створення банку передового педагогічного досвіду на інформаційному веб-ресурсі;

- аналіз здобутого, встановлення досягнень і викликів, корекція навчально-виховних впливів з урахуванням результатів моніторингу.

 Очікувані результати

У результаті впровадження системи національно-патріотичного виховання очікується:

–  забезпечення у молодого покоління розвинутої патріотичної свідомості і відповідальності, почуття вірності, любові до Батьківщини, турботи про спільне благо, збереження та шанування національної пам’яті;

–  зацікавленість молоді щодо служби у Збройних силах України, готовність до захисту України та виконання громадянського і конституційного обов’язку із захисту національних інтересів та  незалежності Ук

раїни з метою становлення її як правової, демократичної, соціальної держави;

–  збереження стабільності в суспільстві, соціальному та економічному розвитку країни, зміцнення її обороноздатності та безпеки;

–  створення ефективної виховної системи національно-патріотичного виховання молоді;

–  консолідація зусиль суспільних інституцій у справі виховання підростаючого покоління.

Необхідною умовою втілення Концепції  в практику є широке обговорення її положень і завдань, проведення конференцій, круглих столів, семінарів, що будуть актуалізувати визначені питання і поставлені завдання та спонукатимуть до розроблення конкретних заходів з їх реалізації.       

Український інститут національної пам’яті

МЕТОДИЧНІ МАТЕРІАЛИ

до відзначення у загальноосвітніх навчальних закладах

Дня пам’яті та примирення та 70-ї річниці Дня перемоги над нацизмом

у Другій світовій війні

Вступ

Історична довідка

Мета проведення заходів у загальноосвітніх  і професійно-технічних навчальних закладах

Рекомендації щодо форми, місця, методів і прийомів проведення

Орієнтовна тематика заходів

Перелік художніх і документальних фільмів, присвячених Другій світовій війні

Творчість українських письменників і поетів, яка розкриває події та наслідки війни

Добірка українських пісень про мужність, патріотизм українців і трагедію війни.

Корисні інтернет-посилання

Додаток. Маки пам’яті: довідка

Вступ

24 березня 2015 року Президент України Петро Порошенко видав Указ “Про заходи з відзначення у 2015 році 70-ї річниці Перемоги над нацизмом у Європі та 70-ї річниці завершення Другої світової війни” (далі – указ). Метою цього указу є:

- гідно вшанувати подвиг Українського народу, його визначний внесок у перемогу антигітлерівської коаліції у Другій світовій війні;

- висловити повагу усім борцям проти нацизму;

- увічнити пам’ять про загиблих воїнів, жертв війни, воєнних злочинів, депортацій та злочинів проти людяності, скоєних у роки війни;

- посилити турботу про ветеранів війни, учасників українського визвольного руху цього періоду, жертв нацистських переслідувань;

- утвердити спадкоємності традицій воїнів – переможців нацизму та нинішніх захисників Вітчизни, консолідувати суспільство навколо ідеї захисту України.

Указом в Україні встановлюється День пам’яті та примирення, який повинен відзначатися щороку 8 травня.

Понад два десятки років після відновлення незалежності України дата 9 травня святкувалась як “День Перемоги” за типово радянськими зразками. Внаслідок цього, а також за “сприяння” російської пропаганди, у інформаційному просторі нашої держави зберігалися старі, створені комуністичною пропагандою, та поширювалися народжені вже у нинішній Росії міфи про Другу світову війну, які мають на меті:

– викривлення історичної реальності задля посилення власного ідеологічного домінування;

– применшення ролі наших співвітчизників у війні;

– провокування політичних і суспільних конфліктів в Україні на історичному підґрунті;

– спекуляції щодо співпраці українських воїнів з нацистським режимом;

– спробу реабілітації  злочинів комуністичного режиму.

Якщо звернутися до досвіду відзначення дат 8 і 9 травня у деяких країнах світу, то назви свят говорять самі за себе: у Великій Британії та країнах Співдружності – “День Перемоги в Європі” (7 травня); у Вірменії – “День Миру”; у Норвегії – “День визволення”; у Словаччині – “День перемоги над нацизмом”; у США – “День Пам’яті” (кінець травня); у Франції – “День Перемоги”; у Чехії – “Національний День”.

22 листопада 2004 року Генеральна Асамблея ООН прийняла Резолюцію №A/RES/59/26, в якій проголосила 8 і 9 травня Днями пам’яті та примирення . У зв’язку з цим було визначено, що державам-членам ООН, неурядовим організаціям, приватним особам, крім святкування своїх Днів Перемоги чи Визволення, щороку відзначати один або два дні (8 і 9 травня) як данину пам’яті всіх жертв Другої світової війни.

Україна обрала європейський шлях розвитку, що передбачає і прийняття європейських моральних і культурних цінностей, у тому числі у вшануванні пам’яті про жертв воєн і конфліктів. Європейський підхід – це передусім вшанування пам’яті усіх жертв війни для недопущення подібних трагедій у майбутньому.

Історична довідка

Друга світова війна (01.09.1939 – 02.09.1945) – найкривавіший глобальний конфлікт, у ході якого загинуло за різними оцінками від 50 до 85 мільйонів людей. Упродовж 21 місяця цієї війни СРСР та Третій Рейх виступали як союзники, а від 22.06.1941 вступили у військову конфронтацію, що увійшла в історію як німецько-радянська або, в радянській історіографії, Велика Вітчизняна війна 1941–1945 років. Цей конфлікт не є тотожний поняттю Другої світової війни. Війна між СРСР і Німеччиною та її союзниками була складовою більш широкого хронологічно і географічно глобального конфлікту, про що раніше дуже часто забувала згадувати радянська історіографія, а тепер – російська пропаганда.

Війна для України почалася 1 вересня 1939 р. із нападу нацистської Німеччини на Польщу. Цього дня німецька військова авіація  бомбардувала Львів та інші міста. Від 17 вересня учасником Другої світової війни на боці Німеччини став Радянський Союз. 

Внаслідок переділу Центральної і Східної Європи між нацистами і комуністами до складу Радянського Союзу у 1939 році були включені території Західної України та Західної Білорусії, а в 1940 році – країни Балтії, Бессарабія та Північна Буковина. Таким чином, можна говорити про те, що термін “Велика Вітчизняна війна” для України (червень 1941 – травень 1945) з історичної, хронологічної і географічної точки зору некоректний від першого дня війни – 1 вересня 1939 року, і до останнього – 2 вересня 1945 року. Друга світова війна для України не обмежувалася лише бойовими діями та окупацією її сучасної території, але й включала участь українців у бойових діях на всіх воєнних театрах.

Для України Друга світова війна – національна трагедія, під час якої українці, позбавлені власної державності, змушені були воювати за чужі імперські інтереси і часами вбивати інших українців. Поруч із тим, слід наголосити на внеску саме українців у розгром нацизму і згадати як про солдат Радянської армії (понад 6 млн) та вояків УПА (понад 100 тис.), так і про тих українців і вихідців з України, які перебували у військових з’єднаннях інших держав: Польщі (120 тис. у 1939 р.), США (до 80 тис. у 1945 р.), Канади (до 45 тис. у 1945 р.), Франції (до 5 тис. у 1940 році). З різних причин українці воювали і по інший бік: у військах Німеччини (від 600 осіб у 1939 році до 250 тис. у 1941-45 рр.), Румунії (24 тис.), Угорщини (до 20 тис.), Словаччини (до 2 тис.), Хорватії (1,5 тис.). 

Прямі людські втрати України у Другій світовій війні становлять 8-10 млн. осіб, економічні – 285 млн тогочасних рублів. Разом з тим, Друга світова війна відкрила для українців руйнівну “силу” обох тоталітарних режимів. Всім відомі злочини нацистів на окупованих територіях України (Голокост, розстріли мирного населення, спалення сіл). Разом з тим довгий час замовчувались численні злочини комуністичного режиму на нашій землі. Серед яких – розстріли політичних в’язнів у Західній Україні в червні-липні 1941 року, знищення центру Києва восени 1941 року; підрив Дніпрогесу і знищення в Одесі поранених червоноармійців, скинутих в море разом із санітарними машинами тощо.

Із Україною також пов’язане і завершення війни. 2 вересня 1945 р. генерал Кузьма Дерев’янко від імені СРСР приймав беззастережну капітуляцію Японії.

Мета проведення заходів, присвячених Дню пам’яті та примирення, у ракурсі подій минувшини й сьогодення:

– висвітлити для широкого учнівського загалу “ціну” війни – реальні людські та матеріальні втрати України в результаті Другої світової війни;

– наголосити на внеску України в перемогу антигітлерівської коаліції над нацистською Німеччиною та її союзниками;

– звернути увагу на участь українців у арміях та військових формувань інших країн;

– сприяти формуванню кожного учня/учениці  як особистості, яка усвідомлює свою належність до Українського народу, сприймає війну як складний суспільно-політичний процес, протистояння між країнами, народами, поглядами, але завжди – як лихо, як руйнівний процес, що дорого коштує кожному громадянину й руйнує економіку, культури держав та долі звичайних людей.

Рекомендації щодо форми, місця, методів і прийомів проведення

У виборі календарної дати проведення заходів рекомендуємо кінець першої декади травня, що пов’язано з наступними подіями: капітуляція націонал-соціалістичної Німеччини й офіційне святкування Дня Перемоги антигітлерівської коаліції значною частиною країн світу – 8 та 9 травня 1945 року відповідно.

Обираючи місце, форми, методи та прийоми проведення заходу, педагогам слід враховувати вікові особливості учнів; забезпечення класу (школи) технічними засобами навчання. Заходи, присвячені Дню пам’яті та примирення і Дню перемоги, можуть бути проведені на рівні навчального закладу, кількох паралельних класів та (або) на рівні класу.

Рекомендовані форми проведення:

·                    Урок-реквієм.

·           Вистави, спектаклі тощо.

·           Екскурсія.

·           Урок-обговорення.

·           Урок-презентація.

·           Історична реконструкція.

·           Круглий стіл, семінар (для учнів старших класів).

·           Відео-урок з обговоренням.

·           Зустріч двох поколінь: воїни Другої світової війни та АТО в Україні: “Одна родина у двох війнах”.

·           Краєзнавчо-пошукові експедиції для учнів-дослідників.

Можливе місце проведення:

·           Шкільні приміщення (актова зала, клас тощо).

·           Краєзнавчі, історичні музеї, музеї зброї та техніки.

·           Меморіальні комплекси.

·           Могили невідомих воїнів.

·           Місця проведення визначних боїв.

·           Місця проведення краєзнавчо-пошукових експедиції.

Прийоми роботи з визначеними формами проведення заходу:

·           Розповідь вчителя (має бути інформаційна, емоційна, ціннісно-патріотична насиченість матеріалу).

·           Залучення фото-, аудіо-, відеоматеріалів, використання мап, відповідних і доречних художніх творів, листів учасників бойових дій з метою створення емоційного фону, більш яскравого та чіткого засвоєння матеріалу, особистісного сприйняття й “проживання” болі війни.

·           Залучення до заходів воїнів Другої світової війни, учасників АТО.

·           Організація конкурсу малюнків і творчих робіт “Життя заради України: нам є чим пишатися (1939–1945)”.

·           Підготовка й організація історичної реконструкції (відтворення певної події війни у реальному часі, яка передбачає кілька етапів, зокрема: вибір власне події, території проведення, безпосередніх учасників, костюмів, декорацій тощо).

·           Підготовка учнями презентацій в електронному форматі з цієї проблематики.

·           Підготовка й організація краєзнавчо-пошукової експедиції (пошуки могил невідомих воїнів, історично-пошукова робота зі збору усної історії у свідків війни).

Орієнтовна тематика заходів

Підкреслюючи, що заходи, присвячені Дню пам’яті та примирення, у 2015 році в загальноосвітніх навчальних закладах проходитимуть під гаслом “1939–1945. Пам’ятаємо! Перемагаємо!”,  рекомендуємо під час підготовки матеріалу та вибору форми заходу приділити особливу увагу таким питанням: визначення людських (серед мирного й військового населення) і матеріальних втрат України в роки Другої світової війни; внесок українців у перемогу антигітлерівської коаліції над нацизмом, при чому говорити як про вояків Радянської армії, так і УПА, етнічних українців в складі інших армій (американської, британської, канадської, польської, французької тощо); поновлення державотворчих процесів і самоідентифікації українців під час Другої світової війни. У зв’язку з цим пропонуємо орієнтовну тематику для заходів:

·           “Прагнення до свободи вчора, патріотизм і нездоланність сьогодні – гідна Україна завтра”,

·            “Нездоланність українців – гідність держави”.

·           “Історії героїв війни: “Ми боролись за українську землю”.

·           “Мужність і відвага крізь покоління”.

·           “Порозуміння заради майбутнього України”.

·           “Українці у Другій світовій війні. Життя і долі” (перелік рекомендованих постатей див. у Додатку).

·           “Український патріотизм проти тоталітарних систем”.

·           “Кривава ціна миру в Європі 45-го та сьогодні”.

·           “Нам заповідана мужність”.

Перелік художніх і документальних фільмів, присвячених Другій світовій війні

Під час підготовки до заходу  можуть використовуватися як художні, так і документальні відеоматеріали. Залучення історичного кіно (повнометражний показ або демонстрація фрагментів шляхом монтування) надасть емоційну наповненість і наочність заходу. Пропонуємо  добірку таких відеоматеріалів.

Назва картини	Рік випуску		Країна	Режисер, автор
Художні фільми, які відображають події Другої світової війни
“Батальоны просят огня”	1985		СРСР		Володимир Чеботарьов, Олександр Боголюбов
“Бункер”	2004		Німеччина, Італія, Австрія		Олівер Хіршбігель
“В бой идут одни “старики”	1973		СРСР		Леонід Биков
“Велика втеча”	1963		США		Джон Стьорджес
“Великий диктатор”	1940		США		Чарльз Чаплін
“Вишневі ночі”	1994		Україна		Аркадій Мікульський
“Владика Андрій”	2008		Україна		Олесь Янчук
“Врятувати рядового Райана”*	1998		США		Стівен Спілберг
“Далекий постріл”	2005		Україна		Валерій Шалига
“До побачення, діти”	1987		Франція, Німеччина		Луї Маль
“Катинь”*	2007		Польща		Анджей Вайда
“Книжкова злодійка”	2014		США, Німеччина		Брайан Персівал
“Листи з Іводзіми”	2006		США		Клінт Іствуд
“Міст надто далеко”	1977		США, Великобританія		Річард Аттенборо
“Міст через річку Квай”*	1957		США		Девід Лінн
“Молоді леви”	1958		США		Едвард Дмитрик
“На войне как на войне”	1968		СРСР		Віктор Тригобович
“Незламна”	2015		Україна, РФ		Сергій Мокрицький
“Незламний”	2015		США		Анджеліна Джолі
“Нескорений”	2000		Україна		Олесь Янчук
“Операція “Валькірія”	2008		США, Німеччина		Браян Сінгер
“Паттон”	1970		США		Франклін Джей Шеффнера
“Піаніст”*	2002		Франція		Роман Поланскі
“Перл Харбор”	2001		США		Майкл Бей
“Послання”*	2009		Китай		Чень Ко-фу
“Прапори наших батьків”	2006		США		Клінт Іствуд
“Святі і солдати. Бортове кредо”	2003		США		Райан Літтл
“Список Шиндлера”*	1993		США		Стівен Спілберг
“Сталінград”*	1992		Німеччина		Йозеф Вільсмайєр
“ТойХтоПройшовКрізьВо гонь”	2012		Україна, ПЦ “Інсайтмедіа”		Михайло Іллєнко
“Хлопчик у смугастій піжамі”*	2008		Великобританія, США		Марк Хєрман
“Чорна книга”	2006		Нідерланди		Пол Верховен
“Четыре танкиста и собака”	1966		Польща		Андзей Чекальський
Документальні фільми про події Другої світової війни
“1377 спалених заживо”	2009	Україна, т/к “ІНТЕР”				Іван Кравчишин
“1941. Заборонена правда”	2013	Україна, студія “Телекон”				Ігор Кобрин
“Апокаліпсис: Друга світова війна”	2009	Франція, ECPAD				Ізабель Кларк
“Битва за Киев”	2013	Україна, т/к “ІНТЕР”				Олексій Лябах
“В августе 43-го”	2013	Україна, Robinzon.TV				Ігор Піддубний
“Визволення”	2014	Україна, “07 Продакшн”				Олексій Лябах
“Війна. Український рахунок”	2002	Україна, т/к “Студія 1+1”				Сергій Буковський
“Війна без переможців”	2002	Україна, т/к “ІНТЕР”				Ігор Чижов
“Війна та мир: окупація”	2007	Україна, ООО “Профі-ТВ”				Ярослав Геляс, Володимир Ніколаєць
“Війна та мир: евакуація”	2009	Україна, “07 Продакшн”				Ярослав Геляс, Володимир Ніколаєць
“Двобій на Дніпрі”	2013	Україна, т/к Перший Національний				Світлана Красножон
“Друга світова війна в кольорі”	2009	Велика Британія, WorldMediaRightsWestwingStudios				Джонатан Мартин
“Золотий вересень. Хроніка Галичини 1939-1941”	2010	Україна, “Invertpictures”				Тарас Химич
“Місто, яке зрадили”	2008	Україна, т/к “ІНТЕР”				Андрій Цаплієнко
“Між Гітлером і Сталіним: Україна у Другій світовій війні”	2005	Україна, Канада, Українсько-канадський дослідно-документаційний центр				Святослав Новицький
“Несчастливая “Звезда”. Третья битва за Харьков. Хроники	2013	Україна, Robinzon.TV				Ігор Піддубний
“НКВД и Гестапо. Братья по крови”*	2009	Білорусь, Польша, т/к БелСат				Володимир Самойлов
“ОУН–УПА: війна на два фронти”*	2006	Україна, т/к НТН				Андрій Санченко
“Радянська історія”*	2008	Латвія				Едвін Шноре
“Рівень секретності “18”	2011	Україна, т/к “Студія 1+1”				Володимир Рибась
“Солдати Імперій. Різні адреси війни”	2014	Україна, т/к Перший Національний				Сніжана Потапчук
“УПА. Тактика боротьби”*	2007	Україна, т/к Перший Національний				Сергій Братішко
“Харьков 1941-43 гг. Жизнь, как она есть”	2014	Україна, Robinzon.TV				Ігор Піддубний
“Хроніка Української Повстанської Армії 1942–1945”	2014	Україна, ГО Українська Галицька Асамблея				Тарас Химич
“Ціна перемоги”	2007	Україна, т/к “ТОНІС”				Сергій Братішко, Віталій Загоруйко
“Чернігівський рубіж. 1941-1943”	2013	Україна, т/к “Дитинець”				Ігор Левенок
“Чорна піхота”*	2010	Україна, т/к “ІНТЕР”				Іван Кравчишин

____________________________

* Фільми, рекомендовані для перегляду учнями 10–11 класів

Творчість українських письменників і поетів, яка розкриває події та наслідки війни

У проведенні заходів, присвячених Дню пам’яті та примирення,  можуть застосовуватися фрагменти творів, щоб увести учнів в історичну обстановку, відтворити колорит епохи, передати атмосферу війни, надати картинний або портретний опис. Використання яскраво забарвлених розповідей про події минулого, що мають приховані суб’єктивні смисли, в невимушеній формі підвищують емоційне сприйняття школярами матеріалу, підсилюють його виховний вплив, сприяють формуванню особистісно-ціннісного ставлення до історичної події.

Для надання заходу “живого” акценту пропонуємо, наприклад, за період кінець 30-х – середина 40-х рр. ХХ ст. використовувати уривки з роману І. Багряного “Людина біжить над прірвою”, “Огненне коло”, П. Загребельного “Дума про невмирущого”, Р. Іваничука “Вогняні стовпи”. Віра в силу українського народу була основною темою творчості О. Гончара. Не слід забувати й про те, що самобутній яскравий письменник і кінорежисер О. Довженко у роки війни фактично народився як прозаїк і публіцист. Його оповідання на воєнну тему (“Ніч перед боєм”, “Стій, смерть, зупинись!”, “Відступник”, “На колючому дроті”) яскраво доносять до читача ті буремні події.

1. Андрусяк М. Брати грому. Художньо-документальна повість / Михайло Андрусяк – Коломия : Видавничо-поліграфічне товариство “Вік”, 2005. – 829 с.

2. Астафьев В. Прокляты и убиты / Виктор Астафьев // Собр. cоч. в  15 т. –  Том 10. – Красноярск : Офсет, 1997.

3. Багряний І. Огненне коло / Іван Багряний. – Х.: Фоліо, 2009. – 443 с.

4. Багряний І. Людина біжить над прірвою: для ст. шк. віку / Іван Багряний – К. : Школа, 2009. – 320с.

5. Гончар О. Катарсис / Олесь Гончар – К.: Український Світ, 2000. – 136 с.

6. Гончар О. Людина і зброя / Олесь Гончар // Гончар О. Вибрані твори. У 4-х т. – К.: Сакцент Плюс, 2005. – Т. 3. – 320 с.

7. Гончар О. Прапороносці / Олесь Гончар // Гончар О. Вибрані твори. У 4-х т. – К.: Сакцент Плюс, 2005. – Т. 4. – 416 с.

8. Гуменна Д. Хрещатий Яр (Київ 1941 – 1943): роман-хроніка / Докія Гуменна. – К.: Видавництво імені Олени Теліги, 2001. – 408 с.

9. Довженко О. Відступник / Олександр Довженко // Довженко О. Кіноповісті. оповідання. – К: Наукова думка, 1986. – С. 571–575.

10. Довженко О. На колючому дроті / Олександр Довженко // Довженко О. Кіноповісті. оповідання. – К: Наукова думка, 1986.

11. Довженко О. Ніч перед боєм / Олександр Довженко // Довженко О. Кіноповісті. оповідання. – К: Наукова думка, 1986. – С. 562–570.

12. Довженко О. Стій, смерть, зупинись! / Олександр Довженко // Довженко О. Кіноповісті. оповідання. – К: Наукова думка, 1986. – 578 c.

13. Довженко О. Україна в огні: кіноповість / Олександр Довженко. – К: Видавництво “Україна”, 2004. – 144 с.

14. Довженко О. Щоденник (1941-1956) / Олександр Довженко // Довженко О. Зачарована Десна: кіноповість; Україна в огні: кіноповість; Щоденник (1941-1956) / О. Довженко. – К.: Веселка, 1995. – 576 с.

15. Довженко О. Щоденникові записи, 1939-1956 = Дневниковые записи, 1939-1956 / О. П. Довженко. – Харків: Фоліо, 2013. – 879 с.

16. Загребельний П. Дума про невмирущого / Павло Загребельний. – Х.: Фоліо, 2003. – 398 с.

17. Загребельний П. Європа 45 / Павло Загребельний. – Х.: Фоліо, 2003. – 608 с.

18. Іваничук Р. Вогняні стовпи / Роман Іваничук – Харків: Фоліо, 2011. – 507 с.

19. Міщенко Д.О. Батальйон необмундированих: повість / Дмитро Міщенко – К.: Молодь, 1995. – 80 с.

20. Самчук У. На білому коні. На коні вороному / Улас Самчук. – К.: Українська прес-група, 2012. – (Бібліотека газети “День”. Серія “Бронебійна публіцистика”).

21. Самчук У. П’ять по дванадцятій. Записки на бігу / Улас Самчук. – Буенос-Айрес: Видавництво Миколи Денисюка, 1954. – Режим доступу: http://diasporiana.org.ua/memuari/382-samchuk-u-p-yat-po-dvanadtsyatiy/

22. Самчук У. Чого не гоїть огонь / Улас Самчук. – К.: МАУП, 2008. – (Бібліотека української героїки).

Добірка українських пісень про мужність, патріотизм українців і трагедію війни

Головна мета використання пісень – емоційне забарвлення цілісного сприйняття інформації, створення відповідної атмосфери заходу, патріотичне виховання учнів. Нижченаведені пісні рекомендовані до використання під час організації заходу, присвяченого відзначенню Дня пам’яті і примирення, однак їх кількість не є обмеженою. Застосовувати музичні твори можна як у вигляді цілісного оформлення, так і фрагментарно (під час монтування слайд-шоу, на початку та в кінці уроку/заходу, як музичне супроводження розповіді або вистави тощо).

Повстанські пісні:

1. “Балада про повстанця” (сл. Є. Лещук)

2. “Гей, готуйте, хлопці, зброю” (автори слів і музики не відомі)

3. “Збудись, Україно!” (автори слів і музики не відомі)

4. “Ой, під гаєм”(автори слів і музики не відомі)

5. “Ой, у лузі червона калина” (автори слів і музики не відомі)

6. “Що то за прапор лопотить?”(автори слів і музики не відомі)

7. “40 повстанців” (автори слів і музики не відомі)

Пісні про мужність та героїзм українців:

8. “Буде нам з тобою що згадати” (автори невідомі)

9. “Йшли селом партизани” (народна пісня)

10. “Коли ми вмирали” (народна пісня)

11. “Лента за лентою” (сл. М. Сороколіта, муз. В. Заставний)

12. “Нас весна не там зустріла” (народна пісня)

13. “Наші партизани” – музичний проект Т. Чубая та А. Кузьменка

14. “Не кажучи нікому” (О. Положинський)

15. “У сні не воюють солдати” (А. Малишко, П. Майборода)

16. “Чорними хмарами вкрита руїна” (народна пісня)

17. “Шлях на Берлін” (сл. В. Мельник, муз. О. Бурміцький)

Пісні, які передають трагедію війни, тугу близьких за загиблими:

18. “Вічний вогонь” (сл. В. Крищенко, муз. О. Білозір)

19. “Зірвалася хуртовина” (муз. В. Витвицький)

20. “Їхав стрілець на війноньку” (народна пісня)

21. “Солдатські матері” (сл. М. Боліцька, муз. В. Дунець)

22. “Мальви” (сл. Б. Гура, муз. В. Іваюк)

23. “Над Дніпром нерівний бій” (О. Кіндрачук)

24. “Степом” (сл. М. Негода, муз. А. Пашкевич)

Корисні інтернет-посилання:

1. Від Дніпра до Ельби. Чотири Українських фронти [Електронний ресурс] // Історична правда. – 2014. – 09.05. – Режим доступу до журн: http://www.istpravda.com.ua/blogs/2011/06/22/43446/  

2. В Україні правильно говорити про “Велику Вітчизняну війну”, а не про “Другу світову війну”? [Електронний ресурс] // Лікбез. Історичний фронт. – Режим доступу: http://likbez.org.ua/uk/in-ukraine-the-right-to-talk-about-the-great-patriotic-war-rather-than-world-war-ii.html 

3. В’ятрович В. Українська Друга світова (в кольорі) [Електронний ресурс] // Газета [сайт] / В. В’ятрович. – 2009. – Режим доступу: http://gazeta.dt.ua/POLITICS/ukrayinska_druga_svitova_v_kolori.html 

4. Гвоздик В.С., Князьков Ю.П., Штейнле О.Ф. “Георгіївська стрічка”, що вона означає [Електронний ресурс] // [Сторінка Українського інституту національної пам’яті] / [Київ, 2015]. – Режим доступу: http://www.memory.gov.ua/news/georgiivska-strichka-shcho-vona-oznachae 

5. Гриневич В. Військові мобілізації в Україні 1943—1944 років: “Ви повинні змити власною кров’ю провину перед Батьківщиною і її великим вождем товаришем Сталіним” [Електронний ресурс] // Газета [сайт] / В. Гриневич. Режим доступу : http://gazeta.dt.ua/SOCIETY/viyskovi_mobilizatsiyi_v_ukrayini_19431944_rokiv_vi_povinni_zmiti_vlasnoyu_krovyu_provinu_pered_batk.html – Назва з екрану

6. Гриневич В. Гітлер і Сталін у пошуках сепаратного миру: нерозгадана загадка Другої світової війни [Електронний ресурс] // Газета [сайт] / В. Гриневич. Режим доступу :

http://gazeta.dt.ua/SOCIETY/gitler_i_stalin_u_poshukah_separatnogo_miru_nerozgadana_zagadka_drugoyi_svitovoyi_viyni.html – Назва з екрану

7. Кобзар Я. Друга світова по-українськи. Думки вітчизняних істориків  // Історична правда [сайт] / Кобзар Я. – 2012. – Режим доступу: http://www.istpravda.com.ua/articles/2012/05/9/84642/  

8. Лавський С. Про роль українців у Другій світовій війні  / Лавський С. – 2014. – Режим доступу: mena.org.ua/blog/pro-rol-ukrajintsiv-u-druhij-svitovij-vijny/ 

9. Методичні матеріали Українського інституту національної пам’яті до відзначення Дня Перемоги у 2014 році //  [Сторінка Державного комітету телебачення та радіомовлення України] / [Київ, 2015] – Режим доступу: http://comin.kmu.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=112237&cat_id=77135 

10. Методичні матеріали Українського інституту національної пам’яті до 70-ї річниці вигнання нацистських окупантів з України // [Сторінка Українського інституту національної пам’яті] / [Київ, 2015] – Режим доступу: http://www.memory.gov.ua/news/metodichni-materiali-ukrainskogo-institutu-natsionalnoi-pam-yati-do-70-i-richnitsi-vignannya-na 

11. Методичні рекомендації щодо відзначення Європейського дня пам’яті жертв сталінізму та нацизму і 75-річниці Пакту Молотова-Ріббентропа // [Сторінка Українського інституту національної пам’яті] / [Київ, 2015] – Режим доступу: http://www.memory.gov.ua/news/23-serpnya-vidznachatimetsya-evropeiskii-den-pamyati-zhertv-stalinizmu-ta-natsizmu-ta-75-ta-ric 

12. Методичні рекомендації щодо відзначення 75 роковин початку Другої світової війни // [Сторінка Українського інституту національної пам’яті] / [Київ, 2015] – Режим доступу: http://www.memory.gov.ua/news/1-veresnya-vidznachaetsya-75-ta-richnitsya-pochatku-drugoi-svitovoi-viini 

13. Музиченко Я. Перемога людяності: провідні історики – про українців на різних фронтах Другої світової, високу ціну визволення від нацизму та дбайливе збереження пам’яті про воїнів  // [Сторінка Українського інституту національної пам’яті] / [Київ, 2015] – Режим доступу: http://www.memory.gov.ua/news/peremoga-lyudyanosti-providni-istoriki-pro-ukraintsiv-na-riznikh-frontakh-drugoi-svitovoi-visok 

14. Огієнко В. Як відзначають День Перемоги в Європі  // [Сторінка Українського інституту національної пам’яті] / [Київ, 2015]. – Режим доступу: http://www.memory.gov.ua/news/yak-vidznachayut-den-peremogi-v-evropi 

15. Патриляк І. Українські націоналісти проти гітлерівської Німеччини. Рух Опору  // Історична правда [сайт] / Патриляк І. – 2014. – Режим доступу: http://www.istpravda.com.ua/articles/2014/05/8/142834/ 

16. Процик П. Україна. Друга світова війна. Тільки цифри  // Історична правда [сайт] / Процик  П. – 2010. – Режим доступу : http://www.pravda.com.ua/articles/2010/05/7/5017138/

17. Стельмах І. Українські історики відповіли Путіну напередодні Дня Перемоги  // [Сторінка Українського інституту національної пам’яті] / [Київ, 2015]. – Режим доступу: http://www.memory.gov.ua/news/ukrainski-istoriki-vidpovili-putinu-naperedodni-dnya-peremogi 

18. У Велику Вітчизняну росіяни розгромили би Німеччину і без участі українців?  // Лікбез. – Режим доступу: http://likbez.org.ua/uk/v-velikuyu-otechestvennuyu-russkie-razgromili-byi-germaniyu-i-bez-uchastiya-ukraintsev.html 

19. Ціна перемоги: вклад українців у розгром нацизму  // [Сторінка Українського інституту національної пам’яті] / [Київ, 2015]. – Режим доступу: http://www.memory.gov.ua/news/tsina-peremogi-vklad-ukraintsiv-u-rozgrom-natsizmu 

20. Шаповал Ю. “Гітлер, Сталін та Україна: безжальні стратегії”  // Історична правда [сайт] / Шаповал Ю. – 2013. – Режим доступу: http://www.istpravda.com.ua/articles/2013/05/9/123358/ 

21. Штоквиш О. Війна пам’ятей. Образ Великої Перемоги як інструмент маніпуляції історичною свідомістю  // [Сторінка Українського інституту національної пам’яті] / [Київ, 2015]. – Режим доступу:  –http://www.memory.gov.ua/publication/viina-pam-yatei-obraz-velikoi-peremogi-yak-instrument-manipulyatsii-istorichnoyu-svidomi 

МАКИ ПАМ'ЯТІ: довідка

Квітка маку в українські традиції

В українській міфології мак має дуже багато значень. Це символ сонця, безкінечності буття й життєвої скороминущості, пишної краси, волі, гордості, сну, отрути, оберегу від нечистої сили, а також хлопця-козака, крові, смерті. В останніх з перелічених значень квітка часто згадується в українських народних піснях та думах, особливо козацької доби: «Ой, з могили видно всі долини, – сизокрилий орел пролітає: стоїть військо славне Запорізьке –  як мак процвітає...». У відомій пісні «Ой, ти, Морозенку, славний козаче», мак згадується поруч зі смертю козака: «…Обступили Морозенка турецькії війська. По тім боці запорожці покопали шанці; Ой, впіймали Морозенка у неділю вранці. Ой, недаром ранесенько той мак розпускався, – Ой, уже наш Морозенко у неволю попався…». Образ маку нерідко символізує козака, що героїчно загинув, боронячи Україну.

З народної творчості мак як символ пов'язаний із війною та військом перейшов у художню літературу. В Івана Франка:  «Гей, Січ іде, красен мак цвіте! Кому прикре наше діло, Нам воно святе». Легенду про мак обробив Михайло Стельмах у творі «У долині мак цвіте»: «…Ординці воїна скришили, на землю впало тіло біле і, наче зерно, проросло, а влітку маком зацвіло…». Одна з героїнь присвяченого Другій світовій війні роману Олеся Гончара «Прапороносці» гине в долині червоних маків.

Мак як символ пам'яті у світі

Появу цього символу пов'язують з віршам двох людей: канадського військового лікаря Джона МакКрея та працівниці Християнської асоціації молодих жінок Мойни Майкл. Перший під враженням боїв у Бельгії у 1915 р. написав твір «На полях Фландрії», що починався словами: «На полях Фландрії розквітли маки/Між хрестами ряд за рядом». Друга 1918 р. написала вірша «Ми збережемо віру», в якому обіцяла носити червоний мак в пам’ять про загиблих. Саме Мойні Майкл в листопаді того ж року причепила червоний шовковий мак на пальто. У 1920 р. Національний Американський легіон прийняв маки в якості офіційного символу, а у 1921 р. червоні маки стали емблемою Королівського Британського легіону. В Польщі червоні маки є символом перемоги 11-18 травня 1944 р. Другого корпусу ген. Андерса в боях за гору Монте-Кассіно в Італії. Приспів до популярної військової пісні того часу починається словами «Червоні маки на Монте-Кассіно/Замість роси пили польську кров».

Мак як символ пам'яті в Україні

Червоний мак як символ пам’яті жертв війни вперше використано в Україні на заходах, приурочених до річниці завершення Другої світової війни у 2014 році. Дизайн українського червоного маку розроблено за ініціативи Українського інституту національної пам'яті та Національної телекомпанії України; автором символу є харківський дизайнер Сергій Мішакін. Графічне зображення є своєрідною алюзією: з одного боку воно уособлює квітку маку, з іншого – кривавий слід від кулі. Поруч з квіткою розміщено дати початку і закінчення Другої світової війни та гасло. Минулорічним було «Ніколи знову».

Цього року за нагоди 70-тої річниці перемоги над нацизмом ми пропонуємо нове гасло: “Пам'ятаємо. Перемагаємо”. Ми пам'ятаємо, якою страшною трагедією для українців була Друга світова війна. Ми пам'ятаємо, що агресора зупинили спільними зусиллями об'єднані нації. Ми пам'ятаємо, що той, хто захищає свою землю, завжди перемагає. Ця пам'ять робить нас сильнішими. Вона — запорука неминучості нашої перемоги сьогодні.

Рекомендації щодо використання символу

Рекомендується виготовляти стилізовані червони маки з паперу, пластику або тканини та розміщувати на одязі на лівій стороні грудей, якомога ближче до серця. Натомість не рекомендується прикрашати маками головні убори, взуття, сумки, ошийники тварин, мобільні телефони, автівки тощо.

Використання маків великого розміру або зображень на великих площинах: біг-бордах, сіті-лайтах, стелах, дошках, інших носіях, в якості оздоблень класів, залів чи публічного простору залишається на розсуд організаторів за умови збереження гідної пошани до цього символу.

Перелік законодавчих та нормативних документів, якими керується педагог-організатор у своїй роботі

1. Закон України «Про загальну середню освіту» (від 13.05.1999, № 651-ХІV)

2. Закон України «Про захист суспільної моралі» (від 23.11.2003, № 1296-ІV)

3. Закон України «Про свободу совісті та релігійні організації» (від 23.04.1991, № 987-ХІІ)

4. Закон України «Про молодіжні та дитячі громадські організації» (від 01.12.1998, № 281-ХІV)

5. Закон України «Про об’єднання громадян» (від 16.06.1992, № 2460-ХІІ)

6. Про внесення змін до Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» (від 22.05.2001, № 2334-ІІІ)

7. Закон України «Про позашкільну освіту» (від 22.06.2000, № 1841-ІІІ)

8. Закон України «Про охорону дитинства» (від 26.06.2001, № 2402-ІІІ)

9. Закон України «Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам» (від 16.11.2000, № 2109-ІІІ)

10. Указ Президента України «Про національну доктрину розвитку освіти» (від 17.04.2002, №347/2002)

11. Указ Президента України «Про невідкладні заходи щодо забезпечення функціонування та розвитку освіти в Україні» (від 04.07.2005, №1013/2005)

12. Указ Президента України «Про невідкладні додаткові заходи щодо зміцнення моральності у суспільстві та утвердження здорового способу життя» (від 15.03.20025, №258/2002)

13. Указ Президента України «Про додаткові заходи щодо вдосконалення соціальної роботи з дітьми, молоддю та сім’ями» (від 23.06.2001, №467/2001)

14. Указ Президента України «Про підвищення соціального статусу жінок в Україні» (від 25.04.2001, №283/2001)

15. Указ Президента України «Про додаткові заходи щодо посилення соціального захисту багатодітних і неповних сімей» (від 30.12.2000, №1396/2000)

16. Указ Президента України «Про затвердження комплексних заходів щодо профілактики бездоглядності та правопорушень серед дітей, їх соціальної реабілітації» (від 187.03.1998, №200/98)

17. Указ Президента України «Про затвердження Цільової комплексної програми «фізичне виховання – здоров’я нації», заходи Міносвіти щодо реалізації Програми» (від 01.09..1998, №963/98)

18. Указ Президента України «Про додаткові заходи щодо реалізації державної молодіжної політики» (від 29.03.2001, №221/2001)

19. Указ Президента України «Про додаткові заходи щодо забезпечення розвитку освіти в Україні» (від 09.10.2001, №941/2001)

20. Указ Президента України «Про національну програму правової освіти населення» (від 18.10.2001, №992/2001)

21. Указ Президента України «Про заходи щодо підтримки краєзнавчого руху в Україні» (від 23.01.2001, №35/2001)

22. Указ Президента України «Про додаткові заходи щодо державної підтримки обдарованої молоді» (від 24.04.2000, №612/2000)

23. Указ Президента України «Про додаткові заходи щодо посилення боротьби з ВІЛ-інфекцією/СНІДом» (від 28.08.2001, №741/2001)

24. Указ Президента України «Про невідкладні заходи щодо запобігання поширенню ВІЛ-інфекції (СНІДу)» (від 01.11.2000, №1182/2000)

25. Конвенція ООН «Про права дитини»

26. Концепція громадянського виховання особистості в умовах української державності (проект)

27. Концепція загальної середньої освіти (12-річна0 школа)

28. Концепція екологічної освіти в Україні

29. Концепція естетичного виховання учнівської молоді в умовах відродження української національної освіти

30. Концепція формування позитивної мотивації на здоровий спосіб життя

31. Положення про раду загальноосвітнього закладу

32. Положення про піклувальну раду загальноосвітньої школи

33. Положення про асоційовані школи ЮНЕСКО в Україні

34. Положення про рух учнівської молоді «Моя земля – земля моїх батьків»

35. Положення про дружини юних пожежників

36. Положення про огляд-конкурс на кращу організацію правової освіти та виховання

37. Національна програма виховання дітей та учнівської молоді України

38. Комплексна програма підвищення рівня політичної культури та правової освіти національних меншин та релігійних громад України

39. Цільова комплексна програма «Фізичне виховання – здоров’я нації»

40. Програма педагогічної освіти батьків «Сім’я і діти»

41. Положення про професійну орієнтацію молоді, яка навчається

42. Правила проведення туринських подорожей з учнівською і студентською молоддю України

43. Про організацію та проведення свят у загальноосвітніх і позашкільних закладах України

44. Рекомендації щодо порядку використання державної символіки у навчальних закладах України

45. Методичний  лист «Про посилення уваги до використання державної символіки у дошкільних, загальноосвітніх, професійно-технічних та позашкільних навчальних закладах»

46. Методичні рекомендації «Виховна робота в загальноосвітніх школах щодо запобігання торгівлі жінками»

47. Методичний лист «Про попередження вживання учнями алкогольних напоїв»

48. Методичні рекомендації щодо виявлення проявів та запобігання дитячій бездоглядності

49. Наказ МОН України «Про затвердження «Основних орієнтирів виховання учнів 1 – 12 класів загальноосвітніх навчальних закладів України» (17.12.2007, №1133)

50. Програма національного виховання учнівської молоді Рівненщини на2008-2020 роки

51. Проект наказу МОН України «Про затвердження «Основних орієнтирів виховання учнів 1 – 11 класів загальноосвітніх навчальних закладів України»

Педагог-організатор – фахівець, що організує позакласну і позашкільну роботу у сфері додаткової освіти дітей. Керує роботою клубів, гуртків, секцій і інших об’єднань, що функціонують в освітніх установах і організовує діяльність учнів за технічним, художнім, спортивним і туристично-краєзнавчими напрямами. Проводить масові заходи (вечори, свята, конкурси та ін.), організовує відпочинок дітей під час канікул. Cприяє творчому розвитку учнів. Залучає до виховної роботи з школярами установи культури і спорту, громадські організації.

Нормативно-правове забезпечення діяльності педагога-організатора.

Орієнтовні посадові обов’язки педагога-організатора

(зб. наказів МО України №23, 1992 р.)

Педагог-організатор по роботі з дитячими об’єднаннями та організаціями здійснює зв'язок, взаємодію педагогічного колективу з дитячими та юнацькими організаціями в  школі, сприяє розвитку у школярів самодіяльності, навичок самоврядування, утвердженню в дитячих колективах принципів демократії, гуманізму, пріоритетності загальнолюдських цінностей.

Педагог-організатор по роботі з дитячими об’єднаннями та організаціями спільно з педагогічним колективом, батьками, зацікавленими організаціями та відомствами:

-               координує діяльність дитячих та громадських організацій у школі та поза нею, надає допомогу в організації їхньої роботи, співпрацює з органами учнівського самоврядування;

-               надає допомогу у проведенні організаційно-масової та культурно-освітньої роботи у дитячих та юнацьких організаціях, організації дозвілля та відпочинку дітей за місцем проживання;

-               сприяє  впровадженню кращих народних традицій, звичаїв, обрядів, свят, вихованню поваги до рідної мови, народного танцю, пісню, музики;

-               організує учнівські об’єднання і доброчинні заходи, спрямовані на виховання милосердя, доброти, людяності та гуманності;

-               залучає дітей та підлітків до роботи в гуртках, секціях, клубах, товариствах за інтересами школи, в позашкільних закладах, за місцем проживання. Особливу увагу приділяє дітям, схильним до правопорушень, з неблагополучних сімей;

-               приділяє особливу увагу розвитку і задоволенню інтересів, організації дозвілля молодших школярів, вихованців груп продовженого дня;

-               вивчає нові форми і методи виховної роботи, творчо використовує їх у своїй роботі;

-               надає допомогу класним керівникам, вихователям у проведенні культурно-освітньої роботи з учнями, сприяє змістовій організації відпочинку та дозвілля.

  

Орієнтовна посадова інструкція педагога-організатора

1.      Загальні положення

1.1. Призначення на посаду педагога-організатора та звільнення з неї здійснюється наказом завідувача відділу (управління) освіти ______________________ за поданням директора освітнього закладу з дотриманням вимог Кодексу законів про працю України.

1.2. Педагог-організатор безпосередньо підпорядковується ___________________________.

1.3. У процесі своєї діяльності педагог-організатор керується Конституцією та законами України, постановами Кабінету міністрів України та наказами міністерства освіти та науки України, органів управління освітою, іншими нормативними документами, а також локальними правовими актами освітнього закладу та цією посадовою інструкцією.

1.4. На період тимчасової відсутності педагог-організатор має бути замінений ___________________________________.

1.5. Педагог-організатор отримує від адміністрації освітнього закладу матеріали нормативно-правового та організаційно-методичного змісту, знайомиться піп підпис із відповідними документами.

1.6. Педагог-організатор систематично обмінюється інформацією з питань, що входять у його компетенцію, з адміністрацією та педагогічними працівниками освітнього закладу

2.     Завдання та обов’язки

Педагог-організатор:

2.1. Планує й організовує позаурочну навчально-виховну роботу з дітьми, підлітками, молоддю в освітніх установах, за місцем проживання.

            2.2. Вивчає індивідуальні особливості учнів, вихованців, сприяє розвитку їхніх здібностей, талантів, навичок самодіяльності, самоврядування, організації змістовного дозвілля та відпочину.

            2.3. Спільно з педагогічним колективом та колективами установ культури, мистецтв, спортивними товариствами, творчими спілками, громадськими об’єднаннями, сім’єю розвиває мережу гуртків, секцій, клубів, об’єднань за інтересами дітей та підлітків.

            2.4. Залучає до роботи з дітьми та підлітками кваліфікованих спеціалістів, працівників науки, культури, мистецтва, спортсменів, тренерів, студентів, батьків.

2.5. Здійснює зв'язок педагогічного колективу освітньої установи з дитячими, юнацькими, молодіжними об’єднаннями, організаціями.

            2.6. Уживає заходів щодо попередження бездоглядності та правопорушень серед неповнолітніх, здійснює індивідуальну роботу з педагогічно занедбаними дітьми, підлітками.

            2.7. Надає консультативну допомогу батькам, педагогічним працівникам.

            2.8. Бере участь в організації літнього відпочинку й оздоровлення учнів, вихованців освітніх установ, за місцем проживання.

            2.9. Настановленням і особистим прикладом утверджує повагу до принципів загальнолюдської моралі: правди, справедливості, гуманізму, доброти, працелюбства, інших доброчинностей.

            2.10. Виховує повагу до батьків, жінки, культурно-національних, духовних, історичних цінностей України, країни походження, дбайливе ставлення до навколишнього середовища.

            2.11. Готує дітей, підлітків до свідомого життя в дусі взаєморозуміння, миру, злагоди між усіма народами, етнічними, національними, релігійними групами.

            2.12. Дотримується педагогічної етики, поважає гідність учнів, вихованців, захищає їх від будь-яких форм фізичного або психічного насильства, запобігає вживанню ними алкоголю, наркотиків, іншим шкідливим звичкам, пропагує здоровий спосіб життя.

            2.13. Постійно підвищує професійний рівень, педагогічну майстерність, загальну культуру.

           

3. Права

Педагог-організатор має право:

3.1. За погодженням з адміністрацією закладу вибирати та використовувати методики навчання та виховання, учбові посібники та матеріали, підручники, методи оцінки знань учнів.

3.2. Давати учням обов’язкові до виконання розпорядження, що стосуються організації занять та дотримання дисципліни. Притягати учнів до дисциплінарної відповідальності у порядку, встановленому Статутом та правилами, що діють у закладі.

3.3. Брати участь в управлінні освітнім закладом у порядку, визначеному Статутом закладу.

3.4. Захищати свою професійну честь та гідність всіма засобами у межах чинного законодавства.

3.5. Знайомитися зі скаргами та іншими документами. Що містять оцінку його роботи, давати пояснення стосовно змісту цих документів.

3.6. У межах своєї компетенції повідомляти керівництву освітнього закладу про всі виявлені недоліки у діяльності закладу та вносити пропозиції щодо їх усунення.

3.7. Вимагати від керівництва освітнього закладу сприяння у виконанні обов’язків і реалізації прав, що передбачені цією посадовою інструкцією.

3.8. Підвищувати свою професійну кваліфікацію.

3.9. Проходити у встановленому порядку атестацію на отримання чергової кваліфікаційної категорії.

3.     Відповідальність

Педагог-організатор несе відповідальність:

4.1. За неналежне виконання або невиконання своїх посадових обов’язків, що передбачені цією посадовою інструкцією, - в межах. Визначених чинним законодавством України про працю.

4.2. За правопорушення, скоєні у процесі здійснення своєї діяльності, - у межах, визначених чинним адміністративним, кримінальним та цивільним законодавством України.

4.3. За завдання матеріальної шкоди – у межах, визначених чинним цивільним законодавством та законодавством України про працю.

4.4. За реалізацію освітніх та виховних програм у відповідності з навчальним планом та графіком навчального процесу – згідно Статуту та інших внутрішніх нормативних документів освітнього закладу, а також чинного законодавства про працю.

4.5. За життя та здоров’я учнів під час навчально-виховного процесу – у межах, визначених чинним адміністративним, кримінальним та цивільним законодавством України.

4.6. За неналежне виконання вимог, визначених Статутом та правилами внутрішнього трудового розпорядку – у межах, визначених чинним адміністративним законодавством.

4.7. За застосування методів виховання, пов’язаних із фізичним чи психологічним насильством над особистістю учня – у межах, визначених чинним адміністративним, кримінальним та цивільним законодавством України.

5. Педагог-організатор повинен знати:

5.1. Основні закономірності особистісного розвитку дітей, підлітків, молоді, специфіку їх потреб, інтересів, мотивів, ступінь їх задоволення.

5.2. Мету, принципи, зміст, особливості навчально-виховної роботи в соціальному середовищі, школі, сім’ї, за місцем проживання, у дитячих молодіжних об’єднаннях, угрупованнях, тощо.

5.3. Сучасний стан і тенденції розвитку дитячих, підліткових, молодіжних об’єднань, рухів, організацій, їх роль, місце у становленні особистості дитини.

5.4. Ефективні форми й методи навчання та виховання, засади організації дитячого, молодіжного дозвілля. Спілкування.

5.5. Соціальні, культурні, екологічні, інші умови, нормативне забезпечення навчально-виховного процесу.

5.6. Закон України «Про освіту», Конвенцію ООН Про права дитини, інші законодавчі і нормативно-правові акти та документи з питань навчання й виховання, основи трудового законодавства.

5.7. Державну мову відповідно до чинного законодавства про мови в Україні.

5.8. Теоретико-методологічні і практичні засади реалізації обласної програми національного виховання учнівської молоді Рівненщини на2008-2020 роки.

6. Кваліфікаційні вимоги

Педагог-організатор вищої категорії має вищу педагогічну освіту, виявляє високий рівень професіоналізму, ініціативи, творчості, досконало володіє ефективними формами, методами організації позаурочної навчально-виховної роботи, забезпечує високу результативність, якість своєї праці, відзначається загальною культурою, високими моральними якостями. Стаж педагогічної роботи – не менше 8 років.

Педагог-організатор І категорії має вищу педагогічну, гуманітарну освіту, виявляє ґрунтовну професійну компетентність, добре володіє ефективними формами, методами організації позаурочної навчально-виховної роботи, досягає результативності, якості педагогічної праці, відзначається загальною культурою, високими моральними якостями. Стаж педагогічної роботи – не менше 5 років.

Педагог організатор ІІ категорії має вищу педагогічну, гуманітарну, як виняток, іншу вищу освіту, виявляє достатній професіоналізм, використовує сучасні форми і методи організації навчально-виховної роботи, працює продуктивно, відзначається  загальною культурою, високими моральними якостями. Стаж педагогічної роботи – не менше 3 років.

Педагог-організатор має вищу або середню спеціальну освіту, професійно компетентний, забезпечує нормативні вимоги до організації навчально-виховної роботи, відповідає загальним етичним та культурним вимогам до педагогічних працівників.

Орієнтовна циклограма праці педагога-організатора

щодня:

- планування роботи згідно виховного плану школи та функціональних обов’язків;

- організація дозвілля учнів на перервах;

- надання допомоги активістам у здійсненні ними громадських доручень;

- індивідуальні бесіди з учнями, схильними до правопорушень.

щотижня:

- планування роботи;

- проведення учнівських лінійок на паралелях 1-11 класів;

- надання допомоги в проведенні заходів на паралель;

- фото-, відео-зйомка загальношкільних заходів;

щомісяця:

- планування роботи педагога-організатора;

- надання допомоги в організації та проведенні загальношкільних заходів (конкурси, дискотеки);

- координація роботи органів учнівського самоврядування;

- педагогічний супровід ДГО;

- ініціювання проведення зустрічей з представниками громадських об’єднань;

- створення фотолітописів життя шкільного колективу;

- участь у роботі ради профілактики правопорушень (якщо педагог-організатор входить до Ради профілактики);

- участь у шкільних та міських (районних) нарадах, м/о, семінарах, конференціях.

двічі на рік:

- педагогічний супровід проведення загальношкільних звітно-виборчих учнівських зборів;

- визначення рейтингу участі учнів у навчально-виховних заходах;

- проведення моніторингу лідерських якостей учнів.

у кінці навчального року:

- звіт про виконану роботу;

- подання пропозицій до загальношкільного плану виховної діяльності закладу;

- оздоровлення учнів у пришкільному таборі.

Критерії продуктивності праці педагога-організатора

1.     Обізнаність з нормативними документами, які регламентують діяльність педагога-організатора.

2.     Наявність документації, передбаченої посадовою інструкцією.

3.     Наявність планів роботи (річного, семестрового, щоденного, ДГО).

4.     Раціональне використання часу.

5.     Аналіз діяльності (самоаналіз, вміння самопрезентувати власну діяльність).

6.     Система роботи з організації життєдіяльності учнівських колективів.

7.     Знання вікових і психологічних особливостей дітей різновікових категорій; рівень ведення діагностичних досліджень (активності школярів, їх включення в дозвіллєву діяльність).

8.     Робота ДГО, об’єднань, клубів тощо.

9.     Рівень організації дозвіллєвої діяльності школярів.

10.                       Рівень співпраці з вчительським, учнівським, батьківським колективами, спеціалістами інших сфер.

11.                       Рівень культури та вихованості школярів (за ціннісними ставленнями).

12.                       Участь загальноосвітнього навчального закладу в міських, районних та інших заходах.

13.                       Активність і творчість педагога-організатора.

Алгоритм діяльності педагога-організатора зі сприяння розвитку і діяльності дитячих громадських організацій:

       1. Педагогічне керівництво ДО (базується на принципах діалогу, співпраці, толерантності, ініціативи, активності, поваги; керівництво включає такі прийоми та методи, як поради, пропозиції,  спонукання до самодіяльності, заохочення, створення ситуації успіху тощо; зміст педагогічного керівництва включає ознайомлення дітей з історією, сутністю, змістом життя ДО в Україні та за її межами, оформлення в кімнатах  школяра фото-виставочних матеріалів про життя ровесників в ДГО, дотримання ними статутних вимог тощо).

       2. Сприяння оновленню змісту, методів і форм діяльності ДГО, організація їх колективної творчої діяльності відповідно до вікових інтересів підлітків та вимог життя.

       3. Забезпечення умов для широкого інформування учнів про діючі дитячі й молодіжні громадські організації та об’єднання.

       4. Координація діяльності дитячих ГО чи об’єднань.

       5. Програмно-цільове забезпечення функціонування ДГО та ДО (розробка програми розвитку ДГО, ДО, нормативно-правової бази їх діяльності, портфоліо ДГО, портфоліо органів врядування в ДГО, ДО, схеми координації зв’язків ДГО з іншими ДГО, визначення рейтингу життєдіяльності ДГО,ДО).

Алгоритм діяльності педагога-організатора з розвитку мережі гуртків, клубів, секцій тощо

       1. Розробка програмно-цільового забезпечення функціонування клубів, гуртків, секцій.

       2. Залучення кваліфікованих спеціалістів, батьків  до ведення гуртків, секцій, творчих об’єднань тощо.

       3. Координація їх діяльності.

       4. Педагогічне керівництво волонтерським осередком (розробка нормативно-правової бази функціонування волонтерського осередку, карти схеми його діяльності, ведення банку даних про учасників волонтерського осередку з вказівкою на доручення, переліку справ осередку, акцій волонтерів, випуск газети «Голос волонтера», організація різнопланових доброчинних заходів та акцій тощо).

       5. Розробка картки-схеми «Педагогічний супровід школярів в позаурочний час».

Алгоритм діяльності педагога-організатора у забезпечені співпраці з органами учнівського самоврядування

       1. Педагогічний супровід розробки стратегії розвитку учнівського самоврядування загальноосвітнього навчального закладу.

       2. Надання допомоги в розробці моделі учнівського врядування, нормативно-правової бази його функціонування (статуту (положення), регламенту роботи тощо);

       3. Ведення рейтингу життєдіяльності учнівських колективів.

       4. Організація навчання лідерів учнівського врядування, його резерву, радників учнівського самоврядування.

       5. Педагогічний супровід однієї з комісій учнівського врядування.

       6. Участь в навчанні голів комісій учнівського врядування.

       7. Педагогічний супровід розробки портфоліо учнівського врядування загальноосвітнього навчального закладу.

8.    Організаційно-консультативна діяльність з підготовки і проведення днів самоврядування в школі, учня школи та ін.

Алгоритм діяльності педагога-організатора

з педагогічного захисту підлітків, які потрапили у складну життєву ситуацію

       1. Участь у розробці системи роботи з підлітками, схильними до правопорушень, запобігання дитячій бездоглядності, організаційно-функціональної та організаційно-логічної структури роботи з правового і превентивного виховання школярів.

       2. Участь у розробці програмно-цільового забезпечення правової освіти і виховання учнівської молоді.

       3. Ведення системної  індивідуальної роботи з підлітками групи «ризику».

       4. Здійснення соціально-педагогічної профілактики, надання підліткам превентивної допомоги, створення в шкільному соціумі превентивного середовища, підготовка та популяризація превентивної інформації тощо.

       5. Сприяння забезпеченню належного рівня  міжособистісних стосунків і спілкування в соціумі підлітків.

     6. Організаційна діяльність зі створення та забезпечення ефективного функціонування правничих клубів,  лекторіїв, кінолекторіїв тощо;

     7. Сприяння підготовці та проведенню загальношкільних заходів на правничу тематику.

8.    Ведення банку даних про підлітків, схильних до правопорушень.

Алгоритм діяльності педагога-організатора

з організації дозвіллєвої діяльності школярів

       1. Знання нормативно-правових документів з проблеми організації дозвіллєвої діяльності школярів, їх неухильне дотримання та виконання.

       2. Розробка ефективної моделі дозвіллєвої діяльності школярів.

       3. Використання  нових, нестандартних форм спілкування з учнівською молоддю: мистецьких ігор, театралізованих вистав, вистав шкільного театру, різнопланових шоу-програм, конкурсів, екскурсій, зустрічей, презентацій, інших інтерактивних методик  дозвіллєвої діяльності школярів.

       4. Підпорядкування дозвіллєвої діяльності школярів формуванню позитивної мотивації на здоровий спосіб життя.

       5. Організація і проведення різнопланових фізично-оздоровчих акцій, створення пунктів, лекторіїв, відео лекторіїв  щодо збереження і зміцнення власного здоров’я дітей та учнівської молоді.

       6. Проведення днів, тижнів, місячників здоров’я дітей та учнівської молоді, місячників профілактики шкідливих звичок.

       7. Залучення підлітків до підготовки загально-шкільних газет, буклетів про здоровий спосіб життя.

       8. Допомога в розробці сценаріїв загальношкільних свят.

       9. Надання організаційно-консультативної допомоги класним керівникам, класоводам в організації дозвілля школярів, функціонуванні виховних центрів загальноосвітнього навчального закладу.

       10. Розробка картотеки КТС та КТД.

Алгоритм діяльності педагога-організатора

з організації канікулярного відпочинку школярів

       1. Проектування дозвіллєвої діяльності школярів у канікулярний час.

       2. Організація і забезпечення функціонування клубу вихідного дня.

       3. Ведення картотеки виховних технологій канікулярного і літнього відпочинку дітей та учнівської молоді.

Модель професійної компетентності педагога-організатора

І. Педагог-організатор повинен знати:

1. Основи загальнокультурної підготовки:

§основні віхи історичного та культурного розвитку України;

§державну мову відповідно до чинного законодавства про мови в Україні.

2. Дисципліни психолого-педагогічного циклу:

§ основи педагогіки;

§  сутність процесу виховання, його загальних і конкретних цілей, завдань, організаційних форм, засобів, методів;

§форми і методи виховання громадянина України;

§анатомо-фізіологічні, вікові, психологічні особливості учнів;

§зміст, форми і методи роботи з батьками;

§ зміст, форми і методи організації дозвілля дітей;

§ соціально-педагогічні основи профілактики правопорушень.

3. Методологію новаторсько-оригінальних дій:

§ наукові основи інноваційних технологій виховання;

§ моделі виховних систем шкіл нового типу;

§ педагогічні інновації в зарубіжній теорії і практиці.

4. Законодавчо-нормативне забезпечення.

II. Педагог-організатор повинен володіти уміннями: загальнопедагогічними:

а) діагностико-прогностичними:

§  ефективно застосовувати теоретичні професійні знання в практичній діяльності;

§    здійснювати аналіз методичної та іншої літератури і визначати найбільш оптимальні прийоми організації позанавчальної діяльності учнів;

§   розробляти необхідне методичне забезпечення позакласних виховних заходів;

§    вміти визначати конкретну мету виховного заходу, завдання виховного впливу;

§   вміти аналізувати результати своєї роботи і робити висновки щодо їх вдосконалення.

б) організаторськими:

§  надавати допомогу у створенні та організації діяльності дитячих організацій, об'єднань, рухів на основі співробітництва, творчої співдіяльності;

§  планувати і організовувати позакласну виховну роботу;

§ координувати діяльність організацій, об'єднань у навчальному закладі та поза ним;

§  спільно з педагогічним колективом розвивати мережу гуртків, клубів, об'єднань за інтересами, залучати до них дітей;

§  вживати заходи щодо попередження бездоглядності та правопорушень серед неповнолітніх.

в) фаховими:

§ володіти методикою організації позакласної діяльності дітей;

§  володіти методикою підготовки, проведення, аналізу виховних заходів;

§  розвивати творчі інтереси дітей, їх інтелектуальні здібності;

§  знати і володіти формами і засобами національно-культурного відродження школи і впровадження в життя народних традицій, звичаїв, обрядів, свят рідної мови, народної пісні тощо.

Орієнтовні проблеми педагога-організатора в роботі з учнівським колективом

1. Шляхи взаємодії класних керівників і органів учнівського самоврядування у формуванні свідомої дисципліни, відповідальності за якість навчання.

2. Виховання почуття обов'язку перед батьками, вчителями, Батьківщиною.

3.Виховання національної самосвідомості, вивчення та примноження традицій українського народу.

4.  Вдосконалення роботи органів учнівського самоврядування та їх вплив на формування в учнів свідомої дисципліни, правової культури.

5.  Виховання в учнів доброти і милосердя, любові до Батька і Матері. Попередження егоїзму у дітей.

6. Розвиток ініціативи і творчої активності учнів, відповідальності за доручену справу.

7. Виховання в учнів кращих моральних рис на основі загальнолюдських цінностей засобами народної педагогіки.

8. Виховання свідомої дисципліни, культури поведінки, дружніх стосунків між учнями класу.

9. Формування потреби у здоровому способі життя.

10. Виховання культури поведінки та культури спілкування у дітей.

11. Виховання активної громадської позиції та національної самосвідомості.

12.Формування особистісних рис громадянина України.

13. Формування духовності учнів, їх громадянської зрілості, моральних якостей.

14. Організація саморозвитку особистості.

15.  Виховання рис характеру дитини на основі загальнолюдських норм гуманістичної моралі.

16. Формування екологічної культури особистості, гармонії її відносин з природою.

17.  Розвиток уміння міжособистісного спілкування.

18.Ідеали і ціннісні орієнтації старшокласників.

19.Формування у дітей навичок законослухняності та правомірної поведінки.

20.  Виховання самостійності, волі, характеру, відповідальності за свої вчинки.

21.  Створення в закладі атмосфери дружби та взаємоповаги, доброзичливих стосунків, толерантності.

22.Формування духовності учнів, їх громадянської зрілості, моральних якостей.

Документація, за ведення якої відповідає педагог-організатор

1.  Портфоліо органів учнівського самоврядування.

2. Портфоліо громадських об'єднань (нелегалізованих, незареєстрованих).

3. Портфоліо осередків дитячих громадських організацій (легалізованих, зареєстрованих) у межах загальноосвітнього навчального закладу.

4.  Щоденник педагога-організатора.

5.  Плани роботи (річні, місячні, тематичні).

6.  Ретельний облік учнів-членів дитячих та молодіжних організацій міського, обласного, всеукраїнського рівнів діяльності.

Що контролює адміністрація закладу

1.Раціональне використання робочого часу.

2. Якість виконання основних посадових обов'язків та поточних доручень.

3.Планування роботи.

4.Результати виховних заходів.

5. Активність участі в громадському житті школи.

6.Креативність та фаховий рівень працівника.

7. Звіти та самоаналізи роботи.

8. Ретельність ведення документації.